У рамках Декади відчинених дверей у бібліотеку ТНМУ на зустріч зі студентами завітали творчі гості – поетка Леся Любарська та її чоловік Валерій Богаченко.
Бібліотекарка Тетяна Майовецька, відрекомендовуючи Лесю Любарську, зокрема, зазначила, що вона українська письменниця, журналістка, культурно-громадська діячка, просвітянка, сценаристка. А ще – поетка-піснярка, яка співпрацює з багатьма композиторами нашої країни. У творчому доробку має нині 23 поетичні збірки. Пані Леся – часта гостя обласного та українського радіо, де пропагує українську культуру, традиції, правдиву історію, з такою ж метою друкується в періодиці.
Чергова зустріч зі студентами (адже в нашому закладі пані Леся не вперше) була присвячена її творчості, що торкається багатьох важливих тем: історії, мови, культури, віри в Бога, стосунків між людьми, а також найважчої для нас зараз – теми війни. Леся Любарська представила присутнім поезії та пісні на власні слова, присвячені пам’яті всіх, хто поклав життя на російсько-українській війні. Дуже хвилює її також доля українців, які, тікаючи від страшних подій, змушені проживати нині не в рідному краї.
Поділилася Леся Любарська з молоддю й цікавими фактами своєї біографії: «Я – з Борщева. Народилася у зовсім небагатій родині. По маминій лінії я – з переселенців. 1946 року, операція «Вісла», бабуся з чоловіком і трьома дітками переїхала сюди, бо дідусь сказав: «Нізащо не братиму польське підданство, я їду в Україну, там буду вмирати». Так і сталося, він помер молодим, а бабуся виростила трьох дітей, середульша – моя мама, якої також уже немає».
Своїй мамі та всім матерям пані Леся присвятила не одну зворушливу поезію. Кілька з них продекламувала студентам, наголосивши, щоб ніколи не забували найближчу людину, яка подарувала їм життя, та огортали своїх матусь любов’ю, увагою й турботою ще зараз, доки вони з ними, аби не шкодувати потім за втраченим часом.
«Від мами мені дісталася надмірна емоційність, чужі біди мене дуже зачіпають, особливо хвилююся, коли ображають дітей та старших людей, яким захистити й відстояти себе найважче. По татові ж я – гуцулка. Від нього мені передався бунтівний характер. Ніколи не мирюся з несправедливістю. А ще я щаслива, що дав мені Бог талант до творчості. Впевнена, що кожнісінька людина має талант. Та хтось відчув його у собі та розвиває, а хтось махне рукою – й так той талант зачахне. Тож хто з вас талант у собі відчуває, прошу, не закопуйте його, крім своєї професії, розвивайте свої захоплення, ніколи не забувайте про саморозвиток і самовдосконалення», – звернулася Леся Любарська до студентів.
Цікаві розповіді мережили поезії, які зачитувала сама авторка, та пісні на її слова у виконанні Валерія Богаченка. На завершення зустрічі Леся Любарська відповіла на численні запитання присутніх.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлина Миколи ВАСИЛЕЧКА